Текст 1
Орігінальний текст з книги:
Дхритараштра сказав: “О Санджая, що зробили мої сини і сини Панду, зібравшись на місці паломництва Курукшетра, з наміром вступити в битву?”
Послання Крішни:
Бхагават-Гіта – це велике знання про служіння Крішні. Проте служіння не обмежується лише знаннями з цієї книги.
Будь-яка людина, що чує Крішну і відчуває його у своєму серці, готова до переходу, незалежно від знання цієї книги. Крішна знайде спосіб і за допомогою кого передати знання.
Можна прочитати книгу і вважати себе просвітленним, а можна пізнати ім’я Крішни, не читаючи книжок, а шукаючи його у своєму серці.
Коментар Арми:
Основна думка полягає в тому, що можна прочитати усі книги в світі, але не зрозуміти їх. Основна мета книг – показати шлях до вашого серця, де живе Бог. Проте, якщо людина зрозуміла шлях до серця без книг, то їй вже немає сенсу їх читати, оскільки вона досягла своєї мети. Мета – знайти Бога у серці.
Текст 2
Орігінальний текст з книги:
Санджая сказав: “О царю, розглянувши армію, вистроєну синами Панду, цар Дурьодхана наблизився до свого вчителя і звернувся до нього такими словами:
Послання Крішни:
Царь був сліпий, як і багато з людей. Сліпота тут відображає сліпоту людей до духовного світу. Сліпота царя означала його невігластво, і він не міг сам говорити з Кришною через його сліпоту. Йому потрібні були помічники. Так само і людина не може в сліпому стані не бачити, не відчувати і не усвідомлювати саму мету течії справ. Людина не може бачити Бога, будучи сліпою, але це не означає, що Бога немає.
Сліпа людина поглиблюється у свої марні переживання, які, по суті, є тим, що відволікає його від істини. Він переживає за святе місце, а не за те, що його сини безчесні.
Якби він був зрячим, істина була б видна йому. Істина і причина. Сліпі люди переживають про зовсім непотрібні речі, які відводять їх від істини. Сини його, хоча і не були сліпими фізично, були занурені в туман. Вони бачили Бога, але не йшли за ним, і це найвищий ступінь невігластва.
Немає відповіді, що краще: бути сліпим і не бачити Бога, або бути зрячим, але не йти за ним.
Коментар Арми:
Люди, які “сплять”, поглиблені у проблеми матеріального світу і переживають за них (робота, сварки і т.д.). Проте насправді варто переживати не за це.
Світ матеріальний – це “майданчик для гри”, сенс якого – шлях у серце (шлях до Бога). Але матеріальний світ такий, що всі, хто сюди приходить, поглиблюються у ілюзію, і пам’ять їх також покрита шаром ілюзії, і вони не можуть зрозуміти, чому вони прийшли, яка їхня мета, хто вони. Ілюзія як темний шар навколо вас, який не дозволяє бачити світло Бога. Тому єдиний вихід – йти у серце, знайти там Бога, тобто світло. І зсередини себе, із серця, цим світлом потрібно пробивати ілюзію. Проте, якщо ти “сліпий” і не бачиш, куди йти і що робити, тобі потрібні помічники – інструменти (просвітлені люди або техніки, книги і т.д.), оскільки сам ти ще не бачиш шляху.
Ти можеш спробувати йти самостійно, концентруючись на своєму серці. Коли говорять – йди через серце – люди не розуміють. При моїх перших повідомленнях, коли я тільки почала свій шлях, я чула лише одне речення – іди в серце, через серце, серце це відповідь. І я намагалася зрозуміти, що це означає. І мені сказали: “спочатку тобі потрібно концентруватися на серці і тримати увагу на ньому”. І я стала це робити. Потім мені сказали: “постійно питай у серця, перед кожною своею дією – чи дійсно я хочу це зробити”. І так ви навчитеся слухати його і те, що воно каже. Це просто неймовірно, але я зрозуміла, що 98% того, що я робила – було нав’язано мені рекламою, іншими людьми, і я зовсім забула, що хочу я. Питаючи себе перед кожною дією, як би уточнюючи у серця – а дійсно чи я цього хочу – я навчилася слухати себе. Далі шлях – буде описаний у главах далі.
Простими словами – матеріальний світ – це гра. У цю гру грає наша душа багато життів. Сенс цієї гри – знайти світло в собі, за допомогою нього розвіяти ілюзію і виграти гру. Тобто вийти із циклу життів.
Життя на Землі обумовлене стражданнями. Навіть найщасливіші з нас, поки не знають Бога, страждають. Починаючи від неприйняття суспільства і закінчуючи хворобами. Поки ілюзія матеріального світу обволікає тебе – то й страждання також. Але цим стражданням є єдиний сенс – отримати урок і навчитися тому, що допоможе на шляху до Бога. Подібно до того, як у грі, після проходження рівня – ти отримуєш нові навички, які допоможуть тобі на наступних рівнях. Проте якщо не проходити, якщо стояти на місці, скаржачись – ви провалите цей рівень і не підніметесь на наступний. І будете проходити цей рівень мільйони життів. У будь-якій грі, щоб пройти рівень – потрібно виконати завдання. Щоб виконати завдання – можна це робити самостійно або запитати тих, хто пройшов. Люди ці повинні володіти знаннями, як пройти цей рівень. В іншому випадку ніяк. Отримавши підказки або навчившись і розібравшись самостійно – ви проходите рівень. Під час проходження – ви навчаєтесь прийомам, які допоможуть вам далі. І так з рівня в рівень. Якщо ви зрозуміли, що ви мали б зрозуміти з цієї ситуації – вона більше не повториться (рівень пройдений).
Нам завжди даються знаки. Цими знаками можуть бути люди або техніки. Ми можемо натрапити на відео або на людину, яка допоможе нам. І не зрозуміло, що гірше – бути настільки сліпим і поглинутим матеріальним світом, що не побачити цей знак. Або побачити цей знак і не йти за ним. Приклад: якщо ви читаєте цей текст – означає, що ви змогли побачити знак, який привів вас сюди. Я теж йшла за знаками і змогла знайти Бога, і Він дав мені завдання – приймати його послання. Почавши приймати ці послання – я не мала уявлення, чому і для кого я це роблю. Але Він сказав, що твоя мета – приймати, і Він дасть інструкції, що робити далі. Я думала, можливо мені варто написати книгу, після чого до мене прийшов Свамі Прахупада і сказав, що не треба допускати таку помилку, так як між мною і виданням стоять люди, які можуть зробити зміни, і тоді люди назавжди втратять сенс послань, що дає Кришна. Що во времена, коли жив Свамі Прахупада, єдиний вихід, щоб розповісти великій кількості людей про Бога – була книга. Зараз в віці технологій – це можна зробити за допомогою сайту.
Текст 3
Орігінальний текст з книги:
“О мій вчителю, подивися на велику армію синів Панду, так вправно зібрану твоїм здібним учнем, сином Друпади”.
Послання Крішни:
Дурьодхана був розумний, але розум не давав йому переваги у духовному рості. Духовний ріст відкриває серце. Фактично він був сліпим, так само як його батько. Сліпий та наляканий майбутніми можливостями.
Не варто боятися майбутнього, оскільки ми всі отримуємо відповідно до своїх дій, і навіть неблагочестиві люди повинні з гордістю і без страху прийняти свою долю. Страху немає місця в житті брахмана. Страх – це не прийняття можливого майбутнього. Проте оскільки майбутнє визначене Кришною, немає ніякого сенсу боятися.
Коментар Арми:
Під час духовного зростання важливо менше думати і більше відчувати серцем. Нам буквально слід відчувати, як ми з голови «на ліфті» занурюємося свідомістю у наше серце. Вуха і очі мають відчуватися саме в серці. Аналіз ситуації розумом або опустившись «на ліфті» в серце – дадуть два різних результати. Ви можете бути найрозумнішою людиною на Землі, але абсолютно сліпим. Розум не дає переваг у духовному зростанні. Духовне зростання і відкрите серце прямо пропорційні. І тільки так.
Послухайте приклад, що наводить Кришна, для зрозуміння того, чому мозок ніколи не отримає відповідей.
«Чайка і Океан»
Ваше серце і ви самі подібні до океану, а ваш розум – чайка на його поверхні. Вона може махати крильми і кричати, але їй ніколи не пізнати океан і не погрузитися в нього. Вона не може зрозуміти, що приховано всередині океану. Всі її слова базуються на її припущеннях, але пізнати океан вона не в змозі.
Коли мозок говорить про те, що ваш шлях – це не правильно і неправдиво, він подібний до чайки, б’ючої крильми по поверхні океану, кажучи, що в океані не може існувати велика риба. Але це не в океані не може існувати великої риби, а самій чайці не побачити її в глибині. Навіть якщо вона побачить її – не зможе усвідомити її розмір і подумає, що це ілюзія хвиль.
Так само, якщо мозок (чайка) починає говорити вам і шуміти про те, що всередині вас (в океані) – не слухайте його – струсніть його з себе і погрузіться в серце (океан) – і там ви знайдете неможливе можливим. Але не намагайтесь довести щось чайці. Вона не зможе повірити, не побачивши, але і не зможе побачити. Так як серце і мозок дві різні стихії.
Спробуйте вимкнути, ігнорувати свій мозок під час духовного шляху. Прямо жорстко не звертати на нього уваги і говорити: «Мозок, не мішай серцю робити свою роботу. А тобі, серце, я дозволяю робити все, що ти хочеш». Уявіть, що мозок це п’яниця, постійно голосящий вам щось у відповідь. Хай такий жорсткий приклад допоможе вам зрозуміти, що слова п’яниці повинні залишитися невислуханими. Кожен день ігноруйте мозок і не давайте йому зводити вас зі шляху своїми порожніми, нічого не значущими розмовами.
Також не варто боятися майбутнього. Ми всі отримуємо за своїми заслугами. Якщо з вами трапляється погане – це означає, що ви були причиною цього поганого раніше, у життях до. І вам потрібно пройти ці уроки і піднятися. Ми повинні повністю прийняти себе і Бога. Подякувати Йому за добре і за погане. Погане навчає нас і дає нам піднятися вище – але тільки розуміючи урок. Страх – це не прийняття можливого майбутнього. Але якщо ти приймаєш і погане і добре, якщо розумієш, що погане допомагає нам рости – ти більше не боїшся.
Текст 4 і далі ще не готові