Питання Свамі Прабхупаді: Розкажіть про зміни в Бхагават-Гіті.
Відповідь Свамі Прабхупади: Так, багато змінили. Я не очікував цього, але я зміг передати свої тексти своїм учням у їхньому істинному вигляді. Змін багато, вони як перлини з намиста. Саме по собі не має сили одне слово, але додавання безлічі слів по одному на всю книгу змінює зміст. Це сталося.
Живіть у любові. Багато людей розучилися усьому. Вони не знають, що і як, і кожного разу потрібно їм чути настанови. Але мої настанови не були для того, щоб люди втратили навичку слухати себе, а навпаки. Я хотів направити людей діяти самим. Я зробив, що міг, але цього завжди мало. Людям я був як тимчасовий помічник, як імпульс, щоб нагадати про головне. Ви можете перечитати сотні книг і не зрозуміти ні слова, або можете в одному реченні зрозуміти весь світ і Бога. Справа в вас і в вашому рівні готовності. Я лише допоміг вам у тому, що вказав на можливість цього, і це допомогло. Багато людей це розбудило. Вони бачили у мені те, що шукали у собі. Вони бачили відповіді на питання, відповіді на життя. Усі так люблять відповіді, але відповіді потрібно заслужити. Багато учнів йшли за мною, омиюючи ноги мої, але я хотів лише направити і легко вказати, пояснити, те, що було втрачено настільки, що ніхто з людей не зміг би це відновити, так як я. Я пішов з легкістю виконаного призначення і з радості бачачи майбутне людей зі світлими божественними душами. Я був лише недостатньою ланкою, яка допомогла відкрити штору в вікно, де світить сонце, лише направити, не заважаючи. Я смиренно жив і служив людям, і в цьому було моє щастя й радість. Я знаю, що багато хто не розумів мене, але це поки їх мова не доросла до моєї.
У книжках я хотів сказати одне просте речення — служіть Богу, істинно і без користі. Служіть кожен день у дощ і сніг, у спеку і у ваш день відпочинку. Не забувайте про Нього ні на мить. Підтримуйте світ Його як вогонь у каміні. Якщо не підкидаєте дрова, вогонь погасне, і вам знову доведеться розпалювати вогонь. Не чекайте нічого проміжного. Ідіть за Богом у цій головній вашій меті, і ви прийдете. Ви знаєте кінцеву мету — це Бог. Він з вами, він у вас, і йому треба приділяти час з радості, а не з примусу. Через примус Бог не прийде, бо це обман себе. Ви граєте з собою. Ваше серце не може не хотіти до Бога. У цьому суть серця і Творця. Вони ідентичні, вони однакові. Ваше серце — це частина його, мікрочастинка. І ця частинка постійно, як магнітом тягнеться до нього. Але за пеленою невігластва, де мозок веде, він (мозок) змушує вас думати про інше.
Ваше серце як дитина, як теля, якого замкнули від матері — Бога. Теля завжди буде хотіти до матері, як і серце до Бога. І нічого його не змусить думати інакше. Теля хоче до обіймів матері, попити й напитися світлом її, як молоком. Але є господар — мозок. Він запер теля і не дає йому потрапити до матері. Господар (мозок) не може керувати коровою (Богом), але теля іграшка в його руках. Він знайде 1,000 причин залишити теля за дверима, і причини будуть для мозку/его настільки добре ним самим (цим мозком) придумані, що він забуде причину, чому він замкнув теля. Страждають всі: теля без матері, мати без дитяти, і сам господар. Стійло наповнюється темнотою та брехнею настільки, що теля настільки перестає чути свою матір, що засинає зі сльозою на оці, вкритий пилом. Але я приходив для того, щоб ви навчились ставити господаря на місце, щоб ви розчистили стійло, і щоб теля прокинулося від сну очікування. Він міг спати навіть не одне своє життя. У теля було стільки всього сховано: смутку і непорозуміння, що відкривши двері до нього, він зареве оглушливим криком. Криком відчаю і щастя. Відчаю — “за що ти так поступив? За що відрізав мене від матері? За що ти замкнув мене?” Він відкриє все погане вас, і вкаже на всі ваші недогляди. Але що ви повинні — смиренно, не виправдовуючись, стати навколішки перед ним — перед серцем, і прийняти і визнати все погане, що ви зробили. Не виправдовуючи себе. Виправдовуючи себе, ви ризикуєте втратити його довіру. Бо він це ви, і він чує вашу брехню. Приймайте теля з розумінням і повагою. Вислуховуйте його, бо ви заборгували йому. Це ваша провина. Ви відлучили його від матері без причини, і всі ці роки він страждав, тримаючи в горлі комок непорозуміння — за що? Але він вже на волі, і ви прийняли смиренно всю правду з його уст про вас. Правду не приємну. Можливо, він викличе в вас почуття, про які ви давно забули. Ваша роль на цьому етапі — смиренно приймати. Приймати все, що він скаже. Бо він це істина. Він не бреше, на відміну від господаря. Коли зійде сонце, теля заспокоїться, і ви побачите його любов. Ви побачите у ньому подобу його матері. Ви побачите після гніву таку любов і щастя, які забули, і тоді ви візьмете повідок його і підете з ним до корови, і вони знову будуть жити разом. А ви слідкуйте за собою і не давайте темряві обдурити вас. Правда в вас, вона всередині. І більше ніде її шукати. Ви можете знайти людей, подібних до мене, і інструменти для допомоги, але знайте одне і запам’ятайте це чітко, як зможете. Це лише направники, помічники. Але ніхто з них не покаже вам ваш шлях так чітко, як зможете ви. Я теж був лише інструментом в руках Бога і був щасливий допомагати людям. Ідіть за телятком, він покаже шлях до корови. Ні господар, ніхто, ні чуже теля – лише ваше теля приведе вас до Бога. Чужі телята лише зігріють вас своєю теплотою і дадуть впевненість у шляху. Але воно саме (ваше теля) знає шлях. Не ставте перешкоди йому, і воно дійде. Не брешіть йому, і він віддячить вам добротою.